Умови війни: Форс-мажор та його правовий визначник
Автор: юрист БФ “Support Kherson” Євгеній Пирожок
Дата: 05 вересня
У сучасних умовах військового конфлікту питання застосування форс-мажору в бізнесі стає особливо актуальним. Виглядає так, ніби історичні турбулентності попередніх років готували український бізнес до можливості зустріти обставини непереборної сили та варіації форс-мажорних ситуацій. Серед таких випробувань були економічна криза 2008-2009 років, антитерористична операція на Донеччині та Луганщині, пандемія коронавірусу, засуха, і, нарешті, повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році.
Всі ці події визначили необхідність розробки судової практики щодо застосування форс-мажору для звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов’язань. З огляду на російське вторгнення, ці суперечки лише збільшились. Українські суди тепер мають власну визначену позицію стосовно форс-мажору в умовах війни.
Важливим фактором при використанні будь-якого юридичного поняття, зокрема у правовому контексті, є його точний юридичний зміст. Форс-мажор не є винятком, і тому розглядається через призму його складових.
Законне визначення форс-мажорних обставин в Україні міститься у частині 2 статті 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати” від 02.12.1997 року № 671/97-ВР. Цей закон визначає форс-мажорними обставинами надзвичайні та невідворотні події, які об’єктивно перешкоджають виконанню зобов’язань, передбачених умовами договору, а також відповідних обов’язків за законодавством та іншими нормативними актами.
Верховний суд визначив основні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі сторін угоди, мають надзвичайний характер, є невідворотними і, головне, перешкоджають виконанню зобов’язань у господарській діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).
Отже, форс-мажор визнається як обставина непереборної сили, яку сторона не має змоги уникнути. Таким чином, неналежне виконання договору не є наслідком неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов’язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця законодавча дефініція забезпечує звільнення особи від відповідальності за порушення без вини і є однією з основних у цивільному праві.
Ще одним важливим правовим засобом є стаття 617 Цивільного кодексу України, яка визначає обставини непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язань. Аналогічний висновок можна зробити зі статті 218 Господарського кодексу України, яка покладає на суб’єкта господарювання обов’язок довести, що належне виконання зобов’язання стало неможливим через дію непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин в умовах господарської діяльності.
Отже, обов’язок належного виконання узятих на себе зобов’язань залишається, і боржник звільняється лише від штрафних санкцій, які він зобов’язаний сплатити у разі невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Для кращого розуміння правового змісту форс-мажору розглянемо висновки, сформульовані Верховним судом в його Постановах від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 року у справі № 913/20/21. Суд довів, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов’язання, повинна показати, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Ця позиція Верховного суду підкреслює необхідність підтвердження наявності форс-мажору у конкретних обставинах, не зводячи на нуль принцип звільнення від доказування загальновідомих фактів. Навпаки, вона наголошує на необхідності довести існування форс-мажору у відношенні до конкретного суб’єкта господарювання в конкретних обставинах.
Українське законодавство ретельно регулює питання форс-мажору як обставини непереборної сили, яка може вплинути на виконання конкретних зобов’язань. Відтак, у судовому процесі сторонам необхідно відповідним чином довести і правово оформити наявність форс-мажорних обставин. Варто пам’ятати, що навіть саме по собі існування цих надзвичайних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення її зобов’язань.
Звернення до Торгово-промислової палати та її регіональних представництв для отримання сертифікатів, що підтверджують наявність форс-мажорних обставин, є важливим кроком у доказуванні цих обставин перед судом. Однак слід зазначити, що сам сертифікат не є беззаперечним доказом і не може бути прийнятий судом безкритично. Суд повинен оцінити його в контексті інших доказів у справі.
Зокрема, вказуючи на судові рішення та позицію Верховного Суду, слід наголосити на тому, що сертифікат Торгово-промислової палати не є автоматичним обґрунтуванням для невиконання конкретних зобов’язань. Суд повинен ретельно аналізувати всі обставини справи та інші доступні докази.
Українське законодавство визнає різні надзвичайні обставини, серед яких може бути збройний конфлікт або військові дії. Однак, навіть у разі таких обставин, сторона повинна довести, що саме ці обставини призвели до неможливості виконання зобов’язання.
На прикладі рішень Господарського суду Хмельницької та Дніпропетровської областей можна побачити, що суди ставляться критично до доказів про форс-мажорні обставини. Вони вимагають докладного підтвердження, яке включає в себе не лише наявність форс-мажорних обставин, але і їхній вплив на виконання зобов’язання.
Отже, суди уважно аналізують всі обставини і докази, щоб визначити, чи можна вважати форс-мажорні обставини обґрунтуванням для невиконання зобов’язань. Лист Торгово-промислової палати може бути корисним аргументом в цьому контексті, але не є єдиним і беззаперечним доказом.
Українське законодавство встановлює важливі правила щодо повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин, і це дійсно є ключовим елементом у визначенні можливості захисту від відповідальності за невиконання зобов’язань. Важливо дотримуватися умов і процедур, передбачених умовами договору, щоб забезпечити собі максимальний захист у судовому процесі.
Судова практика свідчить, що несвоєчасне або неналежне повідомлення про форс-мажорні обставини може призвести до втрати законодавчих привілеїв, пов’язаних із форс-мажором. Господарський суд Дніпропетровської області в одному із рішень наклав штрафні санкції на сторону, яка порушила строк повідомлення про форс-мажор.
У той же час, інший апеляційний суд вказав на те, що існування воєнного стану на території України є обставиною, яка має велику важливість і в такому випадку несвоєчасне повідомлення не може вважатися обґрунтуванням для незастосування форс-мажору до спірних зобов’язань.
Отже, в судовому процесі правильне письмове повідомлення про настання форс-мажору відповідно до умов договору є важливою складовою для захисту сторін у разі виникнення таких обставин. Форс-мажор – це механізм захисту, а не спроба ухилятися від виконання зобов’язань. Дотримання правильної процедури і збереження всіх відповідних документів є ключем до успішного захисту в суді в умовах форс-мажору.
Дана публікація створена БФ «Support Kherson» за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку. Зміст матеріалу не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США